Розділи

Головна

Міська влада

Виконавчi органи ради та вiддiли

Документи

ЗАКЛАДЕНИЙ ФУНДАМЕНТ ПЕРШОГО БУДИНКУ

У календарі пам'ятних дат Дніпрорудного особливе місце займає 23 березня 1961 року. Саме в цей день 60 років тому комплексною бригадою «Почесного громадянина міста» Федора Андрійовича Будка будівельного управління «Рудбуд» тресту «Запоріжбуд» був закладений фундамент першого будинку майбутнього міста гірників – гуртожитка, в якому поселилися перші будівники міста і Запорізького залізорудного комбінату.

Сьогодні багатьом із нас важко уявити, як добровільно, «по велению сердец» 20-30-річна молодь могла їхати на будівництво нового міста і жити у найтяжчих умовах бездоріжжя, бруду, дощу і снігу, тісноти перших гуртожитків і орендованого житла, відсутності елементарних побутових умов.

«60-е годы – это годы, когда наша страна прошла первый этап восстановления народного хозяйства после разрухи Великой Отечественной. Это годы повзрослевших детей войны, не успевших получить соответствующее образование, привыкших к тяжелому труду. Это была молодежь, которая не боялась трудностей, не любила громких слов, а верила в высокие человеческие ценности, дружбу, товарищество, долг», - писав у спогадах про своїх сучасників Микола Васильович Фатєєв.

Будівництво шахти з видобутку залізної руди та міста гірників було оголошено ударним комсомольським будівництвом, приймати участь у якому вважалося за велику честь. Багато першобудівників приїхали сюди за комсомольськими путівками. Серед них були й досвідчені будівельники, які відточували свій професіоналізм на будівництвах Братської, Кременчугської електростанцій та Комсомольська-на-Амурі, й ще зовсім молоді - випускники училищ, демобілізовані з армії військовослужбовці, звичайні хлопці і дівчата. Багато з них не мали, навіть, середньої освіти. Але вони були романтиками, які вірили у щасливе майбутнє, їх не лякали ні невлаштованності побуту, ні важка фізична праця.

«Сюда приезжали люди со всего Советского Союза, - згадував пізніше начальник будівельного Управління «Спецбуд» Віктор Нікіфорович Козлов. – Ходили мы только в резиновых сапогах. Работали даже в выходные. Об отдыхе никто и не думал, считали, что стране нужна руда, а горнякам необходимо жилье, нужен город».

Влаштування фундаменту першого будинку у майбутньому місті Дніпрорудне, а спочатку – селищі Таврічеськ, було доручено бригаді бетонників Олександра Головка, яка входила до складу комплексної бригади Федора Будка і спеціалізувалася на монолітному залізобетоні.

«К этому времени, - згадував Федір Будко, - Запорожское управление «Днепроэкскавация» подготовило нам котлован под общежитие. Ориентиров никаких не было. Нас постоянно контролировала и подсказывала нам первый геодезист - Нина Михайловна Солдатова (Крохмаль).

К закладке первого дома готовились: главный инженер СУ «Рудстрой» М.Я. Танкелевич пригласил телевидение, но никто не приехал. Зато своих и жителей из близлежащих сел было много – ведь это был первый дом нового города!».

Старт був зроблений. Колесо історії міста гірників закрутилось.

«Рассвет только занимался. … бесснежная, не по-зимнему грязная дорога, сумрачные деревья. Слева, совсем близко за домами доносится шум не успокоившегося за ночь моря. Серо, бесприютно. Пройдя за угол дома, мы оказались на огороде. Дома как-то сразу расступились и нам открылась удивительная, запечатлевшаяся на всю жизнь картина: над сбегающими куда-то вниз темными домишками поднимается голый горизонт. Край его золотится от восходящего солнца. Над ним в беспредельной голубизне плывут три нежно-розовых облачка. И на фоне этой сияющей чистоты посреди совершенно пустого поля возвышается одинокий башенный кран. Медленно из-за крана выкатывается огромное солнце и постепенно освещает незаметную до того кучу бетонных плит и белого кирпича. Мы долго завороженно глядим на этот «кадр из фильма». Вот она – мечта! Любовь с первого взгляда», - саме таку «картину» побачила майбутній головний озеленювач Дніпрорудного, «Почесний громадянин міста» Лідія Анатоліївна Гнусова, дитинство і юність якої пройшли серед незайманої краси російських лісів. Залишивши інженерні посади на одному з великих Запорізьких підприємств, затишну міську квартиру, вона разом з чоловіком Феліксом Гнусовим приїхала реалізовувати свої мрії у місті гірників. У безкрайній Таврійський степ їх потягнула романтика, бажання спробувати свої сили на новому, пустому місці, почати, як кажуть, все з нуля.

Новобудови на перших вулицях міста – Шахтарської і Комсомольської почали з'являтися дуже швидко, немов гриби після дощу.

 

 

 

І майже по п’ятах будівельників йшли озеленювачі, прикрашаючи двори і вулиці зеленим нарядом.

«Мы в весенней грязи утопая,

Начинали фундамент под дом,

А теперь – весь в цветах утопает

Юный город над старым Днепром…», - ці поетичні рядки присвятила подіям тих років Агнесса Альошина - одна із перших вчителів школи робочої молоді Дніпрорудного.

 



Дата размещения - 23.03.2021 16:36
просмотров - 403