Дейнега Ігор Ігорович

Дейнега Ігор Ігорович (28.07.2000) народився в м. Дніпрорудне, Запорізької області. Був єдиною дитиною в сімʼї.

Змалку займався різними видами спорту, дзюдо, ММА, боксом. Їздив на усі змагання та отримав 1-й юнацький розряд по боксу. Навчався в школі «Світоч». Вже тоді, у 2014 році, бувши неповнолітнім, хотів захищати свою батьківщину.
Після закінчення школи, пішов навчатися в Дніпрорудненський індустріальний коледж, за спеціальністю «Будівництво та експлуатація цивільних споруд».
Під час навчання в коледжі, Ігор зрозумів, що його покликання - це допомагати людям, захищати їх права, а іноді і їх життя.
Саме тому, після закінчення навчання в коледжі, у 2019 році, вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ, на факультет №3 «Правоохоронна діяльність».

Ігор почав працювати у своєму рідному місті Дніпрорудне. Саме там його застала війна. З перших днів повномасштабного вторгнення відмовився від співпраці з окупантами, виїхавши з окупованого міста до Запоріжжя, де продовжив працювати поліцейським.
За характером Ігор був дуже сміливим, мужнім та рішучим.
«Хто як не ми, хто як не я?» - завжди казав Ігор. Не зважаючи на вмовляння рідних, він прийняв рішення піти захищати нас та нашу країну.

З відділення національної поліції, перевівся до Обʼєднаної штурмової бригади «Лють», полку «Луганськ-1». Він розумів, яка небезпека та ризик на нього очікує.
Ігор мав надзвичайний хист до військової справи. Серед побратимів був авторитетом, до нього прислухалися навіть командири.Під час військового навчання, навчився користуватися різними видами зброї та керуванню військової техніки.
Ігор брав участь в бойових завданнях на різних напрямках нашої країни.Згодом їх перевели на Донецький напрямок, де тривають найзапекліші бої.Він виходив на розвідки, штурмування місцевості та евакуацію. Не раз рятував життя своїх побратимів та життя бійців суміжних підрозділів.
На свій останній бій, який відбувався у населеному пункті Курдюмівка, Ігор вийшов 15.09.2023.
16.09.2023 отримав поранення в ногу, надавши собі першу медичну допомогу, Ігор вирішив вже трьохсотим продовжувати бій.
17.09.2023 під час мінометного обстрілу отримав поранення несумісні з життям.
Його побратими зазначили, що він був справжнім воїном, вірним другом, людиною слова та мужності, зразком незламності та вірності своїй країні.
Він з честю боронив Україну, мріяв про перемогу, про деокупацію рідного міста і робив усе для того, щоб гідно протистояти ворогу.
Ігор зробив багато для нашої країни і багато ще було у нього в планах, але все обірвалось в одну мить. Він ні на мить не засумнівався, йти чи не йти. Він справжній приклад патріотизму та відданості своїй країні для всіх.
Кожного дня ми повинні пам'ятати та шанувати наших героїв.
Ігор віддав за кожного із нас найцінніше - життя!

Світла і вічна пам'ять і великий уклін полеглим захисникам України!

Слава Україні! Героям Слава!