Михальов Данило Ігорович

Михальов Данило Ігорович народився 22 січня 1996 року у місті Дніпрорудне.
Родина дуже чекала його , це був неймовірно гарний, розумний, веселий та харизматичний хлопчик. Коли Данило почав зростати, сильний та сміливий характер було видно одразу. Водночас він був дуже добрим, відповідальним, сміливим, розумним і виваженим, чуйним і люблячим. Завжди приділяв увагу рідним та близьким. Піклувався про своїх дівчаток: маму та сестру, завжди дарував квіти.

Ще з дитинства він проявляв великий інтерес до кулінарії та після закінчення 11 класів вирішив пов’язати своє життя з нею, але ще він дуже прагнув подорожувати тому вступив до Запорізького коледжу водного транспорту та мріяв працювати на судні.
Але доля розпорядилася інакше...

Після повномасштабного вторгнення Данило пішов добровольцем до ЗСУ, щоб захищати свою країну.
Його довгий час не брали до лав армії, але він не здавався, бо був наполегливим та мав мужній характер.
Данила не полишала думка: «Як я буду дивитися в очі людям, якщо залишуся вдома. Я маю захищати свій дім, своїх людей, свою родину та Батьківщину!»

Бойову службу Данило проходив в 95 ОДШБр.
Мав позивний «Харків».

За 11 місяців він показав себе як відважний і відповідальний воїн, став найпрофесійнішим оператором дронів у своєму підрозділі. Йому пропонували працювати у штабі, але він завжди хотів «до хлопців в окопи».
Він цим жив, і все своє подальше життя хотів повʼязати лише з українською армією.Казав що вона буде завжди найелітніша в світі
Данило був вдячний долі за те, що поряд з такими неймовірно сміливими, відважними та неперевершеними хлопцями захищає нашу державу і жодного разу не пожалкував про свій вибір.

7 березня 2024 року в районі населеного пункту Житлівка Сєвєродонецького району Луганської області солдат Збройних Сил України Михальов Данило героїчно загинув під час виконання бойового завдання у бою за свободу і незалежність України. Воїн до останнього подиху залишився відданим військовій присязі на вірність України, з честю і до кінця виконав свій обов’язок воїна і громадянина.
Йому було лише 28 років... Він так і не встиг одружитися, не встиг здійснити свої мрії...
Загибель кожного воїна - це тяжка, непоправна втрата для родини, друзів та України.

Михальов Данило Ігорович прижиттєво був нагороджений відзнакою «Хрест відваги», посмертно - Орденом за мужність ІІІ ступеня.

Вічна пам’ять і слава Герою!