Терещенко Віталій Васильович

(07.04.1991-26.12.2022)

Терещенко Віталій Васильович народився 07.04.1991 року в с. Чопилки на Київщині, де проживав до 5 років. Згодом разом з мамою, переїхали мешкати до с. Балки Василівського району Запорізької області.
З 1998 року по 2006 року навчався в Балківській загальноосвітній школі I-II ступенів Василівського району Запорізької області. В 2010 році закінчив Дніпрорудненський індустріальний технікум, де здобув спеціальність «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та ремонт автоматичних пристроїв» і здобув кваліфікацію гірничий технік - електромеханік. З грудня 2010 року почав свою трудову діяльність на ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» шахта «Прохідна» 2 дільниця на посаді електрослюсаря чергового з ремонту устаткування. Обожнював свою роботу, хоч і складні були умови праці на підземній ділянці, проте завжди всі виклики приймав з усмішкою та на позитиві. Серед колег користувався повагою, завжди відгукувався та приходив на допомогу. Комбінат був першим та єдиним місцем роботи.
У 2014 році одружився, а 26.02.2015 року в сім'ї народився син Андрій.
З перших днів повномасштабного вторгнення м. Дніпрорудне опинилося в окупації. Два місяці сім`я мешкала в окупації, сподіваючись на швидке звільнення, не хотіли покидати рідну домівку, ладні були відновлювати будь-які руїни. У квітні 2022 року Віталій вивіз свою сім’ю на Київщину, до рідного села, де народився. Вони подолали більше двадцяти кацапських блокпостів на своєму авто без «зеленого коридору». Віталій виявив неабияку стриманість та витримку у спілкуванні на блокпостах, оскільки віз свою сім’ю та домашніх улюбленців, ціна була зависока – життя та здоров’я рідних.
У вересні 2022 року Віталій добровольцем пішов до ТЦК, говорив, що всі ми хочемо повернутися додому, тож треба і робити щось для цього, його гасло - «ХТО ЯК НЕ МИ».
В жовтні 2022 року його взяли до 95 окремої десантно-штурмової бригади, пройшов курс навчання за програмою операції INTERFLEX у Великій Британії, а згодом став на захист Батьківщини в складі штурмової бригади на Луганському напрямку, посада: стрілець - помічник гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти ВЧ 1910.
26.12.2022 року під час ворожого танкового обстрілу поблизу н.п. Червонопопівка Кремінського району Луганської області наш Герой отримав поранення не сумісні з життям. Осколок поранив його в голову та шию, смерть настала миттєво. Йому був лише 31 рік.
В ході виконання бойового завдання він завжди був вірний військовій присязі в бою за нашу Батьківщину, виявив стійкість і мужність.
Указом Президента України №218/2023 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
Рішенням Переяславської міської ради № 113-82-VIII від 22.08.2024 року присвоєно звання Почесного жителя Переяславської громади.
Час невпинний. Проте він не зітре з нашої пам'яті ім'я Героя сьогодення - земляка, який віддав життя у війні за Україну.
Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми не забудемо.

Вічна пам'ять і слава Герою!